Ukraine  Украина  Україна
innovation agro
agroinnovationinua@gmail.com
+380974931299
 

Поля озимого ріпаку, Львівська область  Як досягти високого урожаю
Ми піднімаємо рентабельність вашого бізнесу!

Стратегія: як вивести Україну на 2 місце у світовому експорті зернових

Ще до 2000-го року ніхто у світі не міг уявити, що Україна здатна щось взагалі експортувати. Але сталося диво. За 10 років Україна посіла (не завдяки, а всупереч усім законам) шосте місце у світовому експорті зернових, яке займає і сьогодні. Призабута назва «Житниця Європи» починає знову актуалізуватися. За деякими позиціями, наприклад, експортом соняшникової олії чи фуражного ячменю, ми взагалі тримаємо першість.

Один із моїх знайомих, який працює у насіннєвому бізнесі, був в Іспанії на заводі з виробництва олії. Він питає там – за скільки будете продавати? Йому відповіли: залежно від того, яка ціна буде в Україні… Цей мій знайомий продав того року 10% насіння соняшника в Україні і був надзвичайно гордий, що був причетним до цієї справи.

Населення землі зростає, а кількість землі, придатної до сільського господарства зменшується. Агробізнес стає таким же перспективним, як і видобуток нафти 100 років тому. І Україна в цій справі перетворюється на серйозного гравця. Цього року ми виростили 62 млн тонн зернових, з них – 30 млн. тонн експортували. До прикладу: в 2000-му році Україна вирощувала 32 млн тонн, що дорівнює показнику внутрішнього споживання зерна. Тоді ми практично нічого не експортували.

Ситуація з 2008-го року почала кардинально мінятися просто на очах. Коли я починав працювати в Кіровоградській області в 2008 році, там цілі поля квітнули маками та бур'янами. Дрібні фермери ледь животіли. За 2 роки уся земля була поділена між високотехнологічними холдингами та рівень виробництва зріс у рази. Всі поля вже доглянуті та дають високі врожаї. На очах будуються сучасні елеватори, на полях працює потужна імпортна техніка.

Є тільки 3 країни, які потенційно можуть задовольнити зростаючий світовий попит на зерно. Це Бразилія, Україна та Росія. У Бразилії це буде пов'язано з вирубуванням лісів, чого світова спільнота не допустить, у нас же є реальний шанс. Велика ідея полягає в тому, щоби використати цей шанс і вивести Україну за 5 наступних років на 2 місце у світі за експортом зерна. Ось три основні проблеми, які потрібно подолати для досягнення цієї мети, зрозумілі і шляхи їх вирішення.

Агроконсалтинг машини

1. Логістика до порту

Навіть експортуючи таку кількість зерна, виробники та зернотрейдери зіткнулися з браком зернових вагонів для перевезення товару з регіонів до портів. Потрібно вдвічі більше вагонів. Це питання інфраструктури повинна вирішувати держава, оскільки «Укрзалізниця» є державною компанією. Уряд Південної Кореї пропонував допомогти нам у будівництві цієї залізничної інфраструктури. Навіть вони розуміють, настільки це важливо буде в майбутньому.

На жаль, наш міністр сільського господарства, як завжди, говорить з трибун про небувалий врожай зерна, але свій прямий обов'язок не виконує і не вирішує проблему з виробниками вагонів. Деякі компанії вже не сподіваються на державу та починають купувати вагони самі. Зокрема один із найбільших у світі агрохолдингів, що базується у нас в Україні («Укрландфармінг») закуповує 3 000 вагонів. «Нібулон» будує річкові порти та планує збільшити внутрішні перевезення зерна річковими баржами, так як це роблять у Бразилії, де є схожа проблема з недостатньо розвинутою залізничною мережею. Багато компаній купують власні автомобільні зерновози. Але зараз це хоч і найпростіший, але найдорожчий метод транспортування зерна в порт.

2. Брак вологи

Особливо в південно-східній частині України. Потрібна масштабна кампанія із впровадження поливу в цій зоні. Для порівняння наведу такий факт. Врожайність кукурудзи на півдні без поливу – 5 т/га, з дощуванням – 14 т/га, з крапельним зрошенням – 20 т/га. Але поливне обладнання досить дороге, і теж пов'язане з інфраструктурою підведення води. Але розбудувати цю інфраструктуру не під силу одному господарству. В США в Канзасі є цілі райони, де в напівпустельному кліматі збирають прекрасні врожаї. Найкраще в цьому сенсі показав себе Ізраїль, де 90 % сільськогосподарської продукції вирощуються в пустелі. Не потрібно винаходити велосипед. Схема діє однаково. Держава підводить до полів воду, спрощує процедуру водокористування для цілей поливу, компенсує відсотки на кредит за зрошувальне обладнання, а компанії самі знаходять та встановлюють полив. Багато хто це робить зараз без держави, просто за її участі ми б швидше досягнули мети.

3. Брак кадрів

Сільське господарство завжди було однією з найвідсталіших та водночас найпрестижніших галузей. Різкий попит на кваліфіковані кадри призвів до різкого дефіциту на ринку праці. Задовольнити цей попит наші аграрні виші не можуть принципово. Бо освіта там непрактична, а технології за якими навчають студентів, відстали років на 20 від тих, які використовуються у нас вже сьогодні. Потрібно розвивати напрям консалтингу, як це зроблено в США чи Західній Європі, які досягли максимальної врожайності.Фермер у США, який вирощує найбільші у світі врожаї, постійно консультується з дорадниками, які надають йому необхідну інформацію.

У Нідерландах фермери об'єднуються навколо консультаційних компаній, які допомагають їм ставати ще ефективнішими. Вони збирають інформацію та порівнюють дані між собою. В одного фермера найменша витрата палива, а в іншого – працює найменше людей на 100 га. Як не дивно, цією інформацією відкрито діляться та обговорюють між собою. Навіть я був здивований таким відкритим підходом. Казав: ви ж конкуренти, для чого ви ділитеся секретами? Відповідь була зрозумілою, «ми не конкуренти в межах країни, а колеги. І разом ми боремося, щоб бути ефективнішими, ніж фермери інших країн». Діє принцип обміну ідей і практичного досвіду. Якщо у 10 фермерів спочатку по одній ідеї, то зрештою кожен отримає по 10 ідей. Тому вони стають сильнішими та ефективнішими на світовому ринку. Так і ми повинні ділитися ідеями, щоб разом бути конкурентними для фермерів США, Бразилії, Австралії та інших країн.

Агросектор та Угода про асоціацію

Щодо руху в Європу – на агробізнес сильно це не вплине. Україна і без Угоди про асоціацію широко представлена на європейському ринку, тому відкриття кордонів сильно не змінить систему. Натомість можуть спроститися деякі процедури щодо експорту. Несуттєво ситуація може й погіршитися, але ненадовго, оскільки прийдуть нові інвестиції. Наприклад, наші виробники зерна представляють на світовому ринку досить конкурентноспроможну, як показує експорт, та дешевшу, ніж європейська, продукцію. Тому попит буде зростати. А от тваринництво та плодоовочівництво у нас гірше розвинене, а продукція поки дорожча за європейську.

Загалом для Європи Угода буде означати зміщення потужностей, центрів виробництва, більшість з яких опиняться у нас. Так сталося, коли плодове виробництво з Голландії перемістилось у Польщу. Більш тісна співпраця з Європою не стане для українського агробізнесу перешкодою. Проблем слід шукати не в зовнішній економіці, а у внутрішній організації нашого бізнесу. Так заплутана податкова та дозвільна системи більше тягнуть нас назад, ніж можливі зовнішньоекономічні перешкоди.

Для
власників/керівників
агробізнесу
Послуги центру для Власників/керівників агробізнесу
Для
банків

Послуги центру для Власників/керівників агробізнесу
Для
інвесторів

Послуги центру для Власників/керівників агробізнесу
Для
постачальників

Послуги центру для Власників/керівників агробізнесу
UX/UI and Usability Analysis